До Кропивницького після фахового відновлення повернувся унікальний диван, що належав легендарній родині Тобілевичів. Цей предмет меблів тривалий час зберігався у літературно-меморіальному музеї Івана Карпенка-Карого, проте потребував втручання фахівців.
Про подію повідомила в.о. директора музею Світлана Колесник. Цю річ передав музею письменник Валерій Павленко ще у дев’яностих роках.
“Ми його практично не експонували. Диван, за переказами, належав родині Тобілевичів у кінці ХІХ – на початку ХХ століття. Його неодноразово “ремонтували” самодіяльні майстри, тому до нас він потрапив у досить занедбаному вигляді, з численними переробками, які були далекими від оригіналу”.
У 2022 році музей відвідала комісія з Національного науково-дослідного реставраційного центру. Саме вони звернули увагу на занедбаний експонат і згодом погодилися взяти його на відновлення.
“Цей меморіальний диван привернув їхню увагу. У 2023 році нам повідомили, що його приймають для консерваційно-реставраційних робіт. Нас підтримало управління культури і туризму Кропивницької міської ради. У кінці листопада 2023 року вони допомогли нам з документами й виділили гроші на поїздку, щоб доправити диван до реставраційного центру в Києві”.
Вартість робіт невідома, адже центр виконав їх для установи безоплатно. Дивовижна швидкість роботи.
“Реставрацію мали завершити до 2027 року. Майстри-реставратори завершили її раніше”.
Фахівці повністю змінили зовнішній вигляд виробу, повернувши йому автентичність. Це видатна робота.
“Він з’явився в дивані завдяки майстрам минулого. Також відновили на сидінні тканинну оббивку. Її решки збереглися на спинці. Укріпили дерев’яні деталі й захистили від шкідників. Дали нове життя цій меморіальній речі”.
Життєвий шлях Івана Карпенка-Карого
Про біографію драматурга свого часу розповідав Борис Шевченко з краєзнавчого музею. Народився Іван Тобілевич у 1845 році в селі Арсенівка, де провів перше десятиліття життя. Його батько працював управителем маєтку.
Освіту майбутній письменник здобував у Бобринці, а згодом почав службу писарчуком у Малій Висці. Це був лише початок шляху.
Далі була робота у бобринецькій ратуші та суді. Це важливі етапи.
Переїхавши у 1865 році до Єлисаветграда, Тобілевич працював у поліції аж до 1883 року. Саме тоді родина придбала садибу на Знаменській, де нині діє музей. Після звільнення через політичну неблагонадійність його чекало заслання до Новочеркаська.
Після повернення у 1887 році драматург оселився на хуторі, що дістався у спадок від першої дружини Надії Тарковської. Згодом він побрався із Софією Дітковською.
На хуторі Надія митець створив більшість своїх шедеврів. Саме там з’явилися такі знакові п’єси:
- Сто тисяч
- Хазяїн
- Сава Чалий
- Гандзя
- Батькова казка
- Гріх і покаяння
- Паливода XVIII століття
