Десятиліття з новим іменем: як Кропивницький став мистецькою столицею

Avatar photo
Десятиліття з новим іменем: як Кропивницький став мистецькою столицею

Чверть тисячі кроків до ідентичності. Рівно десять років тому, 14 липня 2016 року, Верховна рада остаточно закріпила перейменування Кіровограда на честь Марка Кропивницького. Це історичне рішення поставило крапку в багаторічних суперечках про спадщину тоталітарного минулого. Учасники тих подій — ініціатор ідеї Ігор Смичек та парламентар Олександр Горбунов — поділилися спогадами про кулуарну боротьбу за нове ім’я міста.

Декомунізація та пошук ідентичності

Закон 2015 року зробив перебування у назві прізвища Кірова неможливим. Бувши організатором репресій, він не міг залишатися символом міста. Пошук альтернативи розтягнувся на роки. Активні дискусії щодо перейменування відновилися ще після розпаду СРСР, проте суспільство довго не могло дійти згоди. Містяни обирали між імперським минулим та пошуком нових українських сенсів.

На розгляд виносили сім варіантів, серед яких були Єлисаветград, Інгульськ та Кропивницький. Художник Ігор Смичек наполягав на постаті драматурга, прагнучи підкреслити театральне коріння краю. Він бачив у цій назві можливість не просто змінити вивіску, а повернути місту його справжнє культурне обличчя.

Перші листи та спротив тогочасної влади

Ідея виникла після прочитання статті Василя Бондаря про небезпеку повернення імперської назви. Смичек вирішив протиставити “Єлисаветграду” не просто прізвище, а цілу концепцію розвитку. Він згадує, що Кропивницький був наставником для корифеїв, виховав цілу плеяду майстрів і довів, що українська культура є самодостатньою. Його пропозиція базувалася на глибокому розумінні історії.

Місцеві чиновники ідею художника відкинули відразу. Вони вважали вшанування пам’яті драматурга вже достатнім через назви музею та вулиці. Смичек не відступив. Протягом трьох років він публікував десятки матеріалів, пояснюючи, чому важливо саме ім’я Кропивницького.

Сім назв для Верховної ради та концепція мистецької столиці

Місцеве опитування під час виборів лише посилило хаос у місті. Через відсутність консенсусу депутатський корпус вирішив віддати право вирішення Верховній раді. Народний депутат Олександр Горбунов побачив у цій ситуації шанс для оновлення. Він відкинув безликі колоски та гармати радянських часів, обравши шлях створення мистецького бренду.

Я цей проєкт перейменування у Кропивницький назвав для себе і для всієї України мистецька столиця. Я дуже хотів би, щоб Кропивницький став мистецькою столицею України.

Це було свідоме рішення. Горбунов розумів, що назва має нести енергію розвитку. Він ініціював проведення масштабного мистецького фестивалю, щоб продемонструвати країні нове обличчя міста.

Парламентські кулуари та голосування

Профільний комітет підтримав ініціативу переважною більшістю голосів. Однак справжня робота тривала у фракційних коридорах парламенту. Потрібно було переконати депутатів з усіх регіонів, що це важливо. Горбунов залучав колег, шукав аргументи, об’єднував однодумців навколо ідеї культурної деколонізації.

Окрім історії, використовували раціональний географічний підхід. Місто мало стати в один ряд з Івано-Франківськом та Хмельницьким. Аргументація спрацювала. Того дня 230 депутатів натиснули кнопки “за”, остаточно змінивши мапу України.

Кропивницький як маркер української нації

Для Ігоря Смичека нова назва стала символом незламності. Радянська цензура десятиліттями замовчувала діяльність корифеїв, бо боялася їхнього впливу. Драматург відмовив самому імператору, обравши служіння українському народу. Це була принципова позиція творця. Сьогодні він стоїть в одному ряду з Шевченком та Франком.

Минуло десять років. Жителі міста остаточно адаптувалися до назви кропивничани. Це ім’я стало вектором для майбутніх звершень. Сучасна назва уособлює творчу людину, яка не зупиняється перед викликами часу.

Назви, які були до Кропивницького

  • Спершу місцевість заселяли козаки, що створили зимівники, які дали назву мікрорайонам.
  • У 1754 році звели фортецю святої Єлисавети, що дала ім’я поселенню.
  • Центральна Рада у 1918 році перейменувала місто на Єлизавет.
  • Більшовики в 1924 році дали йому назву Зінов’євськ на честь партійного функціонера.
  • Після вбивства Кірова у 1934 році місто отримало назву Кірово.
  • У 1939 році Кірово перетворилося на Кіровоград, що тривало майже 80 років.

Пам’ятник Кірову прибрали ще під час подій на Майдані. Остаточну крапку в судах щодо нової назви поставив Верховний Суд 2021 року. Сьогодні Кропивницький — це вільне місто, що впевнено дивиться в майбутнє.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Попередній пост
Фільми й серіали Данай Ґуріри котрі варто знати

Фільми й серіали Данай Ґуріри котрі варто знати

Наступний пост
Євросоюз інвестує мільярд євро у виготовлення українських БПЛА

Євросоюз інвестує мільярд євро у виготовлення українських БПЛА

Схожі публікації
Віртуальна подорож мистецькими світами: у Кропивницькому відкрили онлайн-виставку до 60-річчя Андрія Надєждіна

Віртуальна подорож мистецькими світами: у Кропивницькому відкрили онлайн-виставку до 60-річчя Андрія Надєждіна

У Кропивницькому стартувала віртуальна виставка «Мистецькі мандри Андрія Надєждіна», присвячена 60-річчю від дня народження одного з найвідоміших митців…
Читати далі