Москва демонструє нетипову стриманість. Поки Вашингтон посилює тиск на Каракас та відкрито погрожує Тегерану, Володимир Путін зберігає мовчання, яке дехто вважає ознакою зміни стратегічних пріоритетів.
Російський диктатор фактично залишив без уваги останні резонансні кроки Сполучених Штатів щодо своїх ключових союзників. Це виглядає дивно, адже Іран та Венесуела роками вважалися форпостами російського впливу у протистоянні з Заходом. Проте зараз ситуація змінилася – вся увага Кремля прикута до війни проти України.
Ресурсів на глобальне протистояння банально не вистачає. Автор матеріалу зазначає:
Мовчання Путіна пов’язане з тим, що Росія зараз має обмежені можливості для дій за межами України, поки триває повномасштабна війна. За цієї ситуації Кремль може намагатися уникати конфліктів зі США.
Путін може готувати грунт для “великої угоди” з Білим домом. Логіка Кремля проста: повна свобода дій у Східній Європі в обмін на лояльність до американських інтересів в інших регіонах планети. Росія прагне закріпити свій вплив на сусідні держави, фактично виторговуючи долю союзників на інших континентах.
Внутрішня ситуація також диктує свої умови. Згідно з даними “Левада-центру”, в російському суспільстві зростає запит на мир:
- Дедалі більше росіян підтримують ідею переговорів.
- Зростає кількість прихильників припинення бойових дій.
- Стримана позиція Кремля на міжнародній арені може бути спробою заспокоїти внутрішню аудиторію.
Проте для Києва ці кулуарні ігри не обіцяють нічого доброго. Оглядачі наголошують, що будь-які домовленості між Москвою та Вашингтоном навряд чи міститимуть реальні гарантії безпеки для України. Ситуацію ускладнює і позиція Дональда Трампа. Президент США неодноразово називав Володимира Зеленського основною перешкодою для досягнення миру, що лише додає оптимізму Кремлю в його очікуванні на вигідний компроміс.
Чи стане ця пауза початком глобального переділу сфер впливу? Поки що Путін обрав тактику вичікування, зосередивши всі сили на одному фронті.
