Китайський лідер Сі Цзіньпін розпочав масштабне “перезавантаження” вищого ешелону командування, усунувши від справ майже 20% генералів, яких сам же висунув на посади. Цей крок, продиктований пошуком абсолютної відданості, ставить під сумнів ефективність Народно-визвольної армії Китаю в умовах потенційного конфлікту за Тайвань.
Під удар потрапили ключові фігури оборонного сектору. Зокрема, під слідством опинилися:
- Чжан Юся – заступник голови Центральної військової комісії та один із найближчих довірчих осіб Сі;
- Лю Чженьлі – начальник Об’єднаного штабу, який безпосередньо відповідав за стратегічне планування та підготовку військ.
Офіційною причиною для опали став “брак політичної лояльності” та підрив партійного контролю над збройними силами. Проте експерти вказують на глибші мотиви: для авторитарного режиму внутрішня загроза перевороту завжди виглядає страшнішою за будь-якого зовнішнього ворога. Саме тому склад Центральної військової комісії скоротився до мінімуму – зараз там фактично залишилися лише сам голова КНР та генерал Чжан Шенмін.
Кінець епохи бойового досвіду
Проблема не лише у кількості звільнених, а в їхній якості. Чжан Юся був одним із небагатьох представників “старої гвардії”, хто мав реальний бойовий досвід. Його відставка, разом із усуненням технократа Лю Чженьлі, знекровлює армію саме на рівні оперативного управління. Попри активне переозброєння, новітня техніка не здатна замінити професіоналізм командирів, а остання велика війна Китаю (проти В’єтнаму у 1979 році) закінчилася для Пекіна поразкою.
“Те, що не дає спати сильним лідерам – це не зовнішні вороги, а ризик бути поваленим зсередини”, – вважає аналітик Цзі Ян.
Сі Цзіньпін робить ставку на нове покоління офіцерів. Вони будуть молодшими та вдячними за кар’єрний ліфт, а отже – менш схильними піддавати сумніву накази зверху. Це робить армію ідеальним інструментом внутрішньої стабільності, але вкрай вразливим механізмом у разі реального зіткнення. На тлі економічного сповільнення, кризи нерухомості та рекордної нерівності, безумовна покірність багнетів стає для Сі головним пріоритетом перед 21-м з’їздом Комуністичної партії.
З огляду на кадровий хаос, повномасштабне вторгнення на Тайвань виглядає дедалі менш імовірним у найближчій перспективі. Найімовірніше, Пекін зосередиться на тактиці виснаження: морських блокадах, демонстративних навчаннях та постійному психологічному тиску на Тайбей. Проте за цю політичну тишу армія платить високу ціну, перетворюючись на слухняну, але дезорієнтовану структуру.
