Звичайне протистояння за церковну нерухомість у селищі Приютівка на Кіровоградщині несподівано перетворилося на інструмент міжнародного тиску. Місцева громада УПЦ, яка не визнає переходу до ПЦУ, вирішила шукати захисту не лише в українських судах, а й у кабінетах американських політиків, апелюючи безпосередньо до віцепрезидента США Джей Ді Венса.
Епіцентром чергової хвилі конфлікту стала територія храму святого Георгія Побідоносця. 24 січня 2026 року тут знову зійшлися представники двох релігійних організацій. Поки поліція фіксувала чергову словесну перепалку, ситуація миттєво набула політичного забарвлення. Вже наступного дня представники УПЦ оприлюднили відеозвернення до “містера Венса” та світової спільноти, скаржачись на “варварство і гоніння”.
Американський вектор у степах Кіровоградщини
Реакція ПЦУ не забарилася – 4 лютого архієпископ Кропивницький і Голованівський Марк виступив із заявою, назвавши такі дії спланованою дискредитацією України. На його переконання, заклики до американських еліт мають на меті лише одне – зірвати військову та фінансову допомогу Заходу, маніпулюючи темою релігійних свобод. Архієпископ наголосив, що громада ПЦУ має всі законні права на храм, але фізично не може туди потрапити через опір опонентів.
Начальник управління стратегічних комунікацій Кіровоградської ОВА Віталій Останній підтверджує: перехід громади до ПЦУ в травні 2023 року був юридично бездоганним. Однак представники УПЦ, попри рішення судів, продовжують утримувати малу споруду на території храму.
“Ми, релігійна громада святого великомученика Георгія Побідоносця Олександрійської єпархії УПЦ… звертаємося до віцепрезидента містера Венса… захистити наш храм, наші права, нашу релігійну громаду… яка сьогодні піддається утиску, знущанню, варварству і гонінню”, – йдеться у заяві вірян УПЦ.
Своєю чергою, священник ПЦУ Олег Дон, якого прихильники УПЦ називають “зачинщиком терору”, описує ситуацію інакше. За його словами, 24 січня віряни ПЦУ прийшли просто помолитися біля своєї законної власності, але зіткнулися з агресивною групою “заїжджих молодиків”, які не є місцевими парафіянами.
Релігійний тупик: аргументи сторін
Місцева мешканка Наталія Фесун розповідає, що хотіла б чути в храмі рідну мову, натомість 24 січня вона знову почула в каплиці піднесення московського патріархату. Контраст у поглядах на ситуацію вражає:
- УПЦ наполягає на незаконності зборів 2023 року і заявляє, що їхню громаду перевели в іншу юрисдикцію без згоди вірян.
- ПЦУ вказує на остаточне рішення апеляційного суду від 27 травня 2025 року, яке підтвердило правочинність переходу.
- Представники Олександрійської єпархії УПЦ відмовляються від коментарів без “благословення” керівництва, але продовжують блокувати доступ до храму.
- Поліція продовжує перевірку за фактом січневого інциденту, не даючи поки конкретної правової оцінки діям учасників.
Релігієзнавець Олександр Саган вбачає у зверненні до Джей Ді Венса чітку стратегію. Вибір саме цього політика не випадковий – він відомий своєю консервативною позицією та критичними висловлюваннями щодо ситуації зі свободою совісті в Україні. Саган вважає, що УПЦ свідомо йде на загострення, аби створити “картинку” для Заходу.
Юридичні перспективи та затяжні баталії
На сьогодні ситуація у Приютівці залишається патовою. Храм опечатаний, а віряни УПЦ служать у каплиці, попри судові приписи “не чинити перешкод”. Черговий раунд судового протистояння призначений на 11 лютого в Дніпрі. Паралельно з цим у Києві триває глобальний процес: Державна служба з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) через суд вимагає ліквідації Київської митрополії УПЦ через її зв’язок із Росією.
Для визнання УПЦ частиною РПЦ є низка конкретних підстав, які митрополія відмовилася усувати:
- Афілійованість із Московським патріархатом, встановлена релігієзнавчою експертизою.
- Відмова публічно заперечити призначення митрополита Синодом РПЦ.
- Небажання вийти зі складу керівних органів російської церкви.
Поки юристи готують папери до наступних засідань, у Приютівці продовжують чергувати поліцейські патрулі. Староста громади УПЦ Володимир Пономаренко запевняє, що вони готові піти, лише якщо так скаже законний представник суду в присутності адвокатів. Однак, з огляду на кількість апеляцій та міжнародний резонанс, це “мирне вирішення” може розтягнутися на роки, стаючи зручним паливом для інформаційних воєн далеко за межами Кіровоградщини.
