Після нічної атаки дронів на Кропивницький багато жителів міста відчули стрес, навіть якщо фізично не постраждали. Такий психологічний тиск може мати серйозні наслідки як для дорослих, так і для дітей. Психологи радять вчасно реагувати на прояви стресу, щоб зберегти психічне і фізичне здоров’я.
Як допомогти собі після пережитого стресу
Психологиня Інга Кузнєцова радить не ігнорувати стан емоційної напруги навіть у разі відсутності яскравих симптомів. Найнебезпечнішим є стан «завмирання», коли тіло напружене, а людина наче «завмирає» у бездії. Щоб зняти стресову напругу, варто:
- Рухатися — активність допомагає організму виводити гормони стресу.
- Пити достатньо води — це прискорює фізіологічне відновлення.
- Більше часу проводити на вулиці — свіже повітря стабілізує емоційний стан.
- Обмежити перегляд новин — варто споживати інформацію дозовано, з надійних джерел.
Для дітей важливо включати до повсякденного життя ігри, творчість (малювання, ліплення, конструктори), а також надати відчуття стабільності та захищеності.
Що радить ВООЗ у ситуаціях стресу
Всесвітня організація охорони здоров’я виділяє кілька принципів першої психологічної допомоги, які варто застосовувати після травмуючих подій:
- Нормалізувати емоції — страх, тривога та сльози є природною реакцією на ненормальні обставини.
- Відновити відчуття безпеки — перевірити, чи є доступ до води, їжі, укриття, можливості спілкування з близькими.
- Уникати надмірного інформаційного тиску — обмежити контакт з тривожними новинами та дезінформацією.
- Застосовувати техніки тілесного розслаблення — наприклад, дихальні вправи або прогулянки.
- Дотримуватися щоденного розпорядку — повернення до звичних справ сприяє стабілізації психіки.
Як діти реагують на стрес за віком
Малюки (до 5 років)
Можуть плакати, боятися залишатися на самоті, відчувати страх темряви або гучних звуків, повертатися до попередніх звичок (смоктання пальця, нетримання). Потребують особливої ласки та фізичної присутності дорослих.
Діти 6-12 років
Можуть мати проблеми зі сном, знижену концентрацію, виражати тривожність або замикатися в собі. Часто виникають страхи, пов’язані з пережитим.
Підлітки (13-18 років)
Схильні до самоізоляції, або ж навпаки — проявляють гіперактивність. Можуть втратити інтерес до навчання та звичних занять, показувати ознаки тривожності чи пригніченості.
Як підтримати дитину після стресової події
- Дайте відчуття захищеності — поясніть спокійно, що дитина зараз у безпеці.
- Дозвольте виражати емоції — не знецінюйте страх, дозвольте плакати.
- Збережіть рутину — звичні дії створюють відчуття стабільності.
- Залучайте до творчих занять — малювання, ігри, письмові щоденники допомагають впоратися з емоціями.
- Будьте поруч — підтримуйте дитину фізично і емоційно, особливо вночі, якщо вона боїться.
Правильні фрази, які підтримують дитину
Скажіть: «Я з тобою, ми в безпеці, все буде добре».
Не кажіть: «Не плач», «Все нормально» – це може знецінити її емоції.
Скажіть: «Ти маєш право боятися, я поруч».
Не кажіть: «Будь мужнім/мужньою, не бійся» – це змушує дитину стримувати емоції.
Коли варто звертатися до фахівця
Якщо протягом 2-4 тижнів не зникають наступні симптоми:
- Постійні проблеми зі сном або кошмари.
- Напади страху, гніву, агресії.
- Самоізоляція, відмова від їжі або спілкування.
- Соматичні скарги без медичних причин (
