22 травня в Україні вшановують 182-у річницю з дня народження Марка Лукича Кропивницького — корифея українського театру, митця, який став символом духовної непокори та національного пробудження. Для мешканців Кропивницького ця дата має особливе значення, адже місто носить ім’я свого славетного земляка з 2016 року.
У день вшанування до пам’ятника Маркові Кропивницькому містяни приносять живі квіти, а в його музеї збираються шанувальники української сцени та історії. Ця постать уособлює не лише засновника професійного українського театру, а й людину, яка обрала служіння народу замість комфортного життя при російському дворі.
Постать, що стала епохою
Марко Кропивницький був не просто режисером чи драматургом — він був цілою культурною епохою. Актор, письменник, композитор, співак, громадський діяч і благодійник, він виховав плеяду акторів, які стали гордістю української сцени. Його театр був не лише мистецтвом — він був зброєю в боротьбі за свідомість, мову та гідність українців.
У ті часи, коли більшість населення не вміла читати, саме театр Кропивницького доносив до простого люду ідеї Шевченка, Франка, Марка Вовчка. Сцена ставала трибуною, а вистава — лекцією з національного самоусвідомлення. У такий спосіб Марко Лукич прокладав шлях до відродження культури, яка через роки стала підвалиною незалежної України.
Відмова царю — вибір на користь України
Один із найвідоміших епізодів із життя Кропивницького — його відмова від привабливої пропозиції російського імператора Олександра ІІ. Цар, вражений майстерністю актора, запропонував йому виступати в імператорському театрі. Це відкривало перед митцем шлях до безбідного життя та слави. Проте відповідь була однозначною:
«Непотрібно мені ні срібла, ні золота, ні слави, ні пошанівок… Зрадити своєму народові, піти у найми до тих, хто мову нашу не визнає і хоче знищити? Ніколи!»
Ці слова стали своєрідним заповітом митця. Він залишився вірним рідній землі, її культурі та людям, продовжуючи працювати з повною віддачею до останніх днів життя. Помер він у дорозі — як воїн на своєму посту, не полишаючи справи, якій служив усе життя.
Творець національного театру
У творчому доробку Кропивницького — понад 500 сценічних ролей, серед яких багато шедеврів, що стали зразками акторської майстерності. Його називали «українським Мольєром» і «Шекспіром». Та найголовніше — він перетворив театр на потужний соціальний інструмент, що формував свідомість поколінь.
Його ідеї, як і боротьба за національну гідність, залишаються надзвичайно актуальними. Театр Кропивницького і сьогодні — це не просто сцена, а символ українського духу та нескореності.
Пам’ять про Марка Лукича Кропивницького живе у назві міста, в серцях мешканців і в кожному акті культурного опору. Бо як і колись, боротьба за мову, за національну ідентичність і за право бути собою — триває.
