5 травня виповнилося 11 років з моменту створення підрозділу «Азов», який став символом незламності та бойової звитяги. У Третій окремій штурмовій бригаді пригадали, як усе починалося, та оприлюднили унікальні кадри з перших днів існування формування.
Зародження «Азову» пов’язане з Харковом, арештами активістів, боєм на Римарській та протистоянням сепаратистам. Після звільнення міста «чорні чоловічки» на чолі з Андрієм Білецьким дізналися, що українські внутрішні війська залишили базу у Бердянську. Це стало шансом отримати зброю до того, як її встигнуть захопити росіяни й бойовики. Єдиним легальним способом було оформлення загону як підрозділу МВС.
Так добровольці – націоналісти, ультраси, хулігани, які ще вчора билися з міліцією, перетворилися на частину силової структури. Новостворений підрозділ одразу включився в бої, серед іншого взявши в полон міністра оборони так званої «днр».
Перші бої і становлення
Уже через місяць «Азов» звільнив Маріуполь. Операція була ризикованою, однак Білецький переконав командування. Бійці мали мінімальну техніку: обшитий бронею «КАМАЗ», зенітну установку та кулемет «Утьос». У складі — юнаки 16–18 років, які пізніше брали участь у боях за Мар’їнку, Іловайськ, Широкине, Павлопіль-Широкинську операцію та інші важливі епізоди війни 2014–2015 років.
Під час оперативного затишшя в «Азові» акцент зробили на професіоналізацію. Було створено Військову школу імені Євгена Коновальця, налагоджено сержантські курси, систему підготовки та рекрутингу. Так загін, що починав із сотні добровольців, перетворився на один з найефективніших бойових підрозділів країни.
Маріуполь, «Азовсталь» і повномасштабна війна
У 2022 році «Азов» став ядром оборони Маріуполя, створивши легендарний гарнізон на території металургійного комбінату «Азовсталь». Поки підрозділ тримав оборону, ветерани «Азову» боронили інші регіони України: Київщину, Харківщину, Запоріжжя, Сумщину, Чернігівщину, Херсонщину та Дніпропетровщину. Частина з них брала участь в операціях із порятунку побратимів, які залишались в оточенні на півдні.
«За своїх гинули й потрапляли в полон. Пам’ятаємо всіх полеглих на цьому шляху. І заради них продовжуємо битися за свою країну. З річницею — кожного, хто був і залишається частиною азовської родини», – зазначили у Третій штурмовій бригаді.
