Бібліотекарі дедалі частіше стикаються з парадоксом цифрової доби — читачі шукають книжки, журнали й архіви, яких ніколи не існувало.
Причина не в помилках каталогів і не в забутих фондах. Йдеться про матеріали, які створив штучний інтелект і видав за реальні наукові або архівні джерела. Такі запити почали масово з’являтися в бібліотеках у різних країнах світу.
Популярні моделі ШІ, зокрема ChatGPT від OpenAI, Gemini від Google та Copilot від Microsoft, здатні генерувати переконливі назви наукових статей, журналів і навіть архівних фондів. Проблема в тому, що частина цих посилань є повністю сфабрикованою. Це вводить в оману студентів, дослідників і самих бібліотекарів.
Керівниця відділу взаємодії з дослідниками Бібліотеки штату Вірджинія Сара Фоллс зазначає, що масштаб явища вже добре відчутний у щоденній роботі.
«Близько 15 % електронних довідкових запитів, які ми отримуємо, згенеровані штучним інтелектом», — каже Сара Фоллс.
За її словами, значна частина таких звернень містить вигадані цитати з нібито опублікованих робіт та посилання на унікальні першоджерела. Перевірка подібної інформації забирає багато часу і суттєво ускладнює роботу фахівців.
На цьому тлі МКЧХ закликає користувачів не покладатися беззастережно на посилання, створені ШІ. Організація наголошує на необхідності перевіряти джерела через онлайн-каталоги бібліотек або офіційно опубліковані наукові роботи.
У відповідь на нову реальність Бібліотека штату Вірджинія планує змінювати підхід до роботи із запитами. Дослідників можуть зобов’язати зазначати, якщо джерело отримане за допомогою ШІ, а також обмежити час, який бібліотекарі витрачають на перевірку сумнівних даних.
Алгоритми навчилися говорити впевнено. Але відповідальність за правдивість інформації, як і раніше, залишається за людьми.
