У той час як у центрі Кропивницького прокладають безбар’єрні маршрути, для частини мешканців багатоповерхівок головний бар’єр починається одразу за дверима квартири. У місті є будинки, де ліфти не працюють по 20–30 років, а люди з інвалідністю, літні мешканці та пацієнти після інсультів фактично втрачають можливість виходити на вулицю.
Проблема стара, але з кожним роком вона болить гостріше – разом із віком і хворобами мешканців.
Тридцять років без підйомника
Дев’ятиповерхівка на вулиці Івана Похитонова, 4. Тут ліфт не працює понад три десятиліття. Сергію Чернишу 66 років, він живе на восьмому поверсі і виходить з квартири раз на тиждень. За плечима – п’ять операцій на нозі.
“Ми заручники у своїх квартирах. Вийти не можемо. Ви робите безбар’єрні дороги – зробіть і нам. Більшість людей тут пенсіонери, здоров’я вже не те. Виділіть кошти на ліфти”, – звертається він до міської влади.
За його словами, спершу у ліфті згорів мотор, його демонтували для ремонту, а згодом з шахти зникли інші запчастини.
Чоловік Людмили Олійник уже десять років не виходить на вулицю. Він мешкає на сьомому поверсі і не може самостійно спускатися.
“Коли у нього лопнув тромб, швидка навіть не хотіла підійматись. Спускали на покривалі. Дуже тяжко. Я просто хочу, щоб був ліфт. Хоч повільно, але щоб він міг спуститись”, – каже жінка.
Інна Осіпова, яка має інвалідність з дитинства, розповідає, що колись могла хоча б частково користуватися сходами.
“Ми скоро до квартир будемо на пузі лізти. Раніше я під’їжджала ліфтом на четвертий поверх і спускалась. Тепер і це для мене дуже важко. У мене операції на обох тазостегнових суглобах”, – говорить вона.
Леонід Потерайко живе на дев’ятому поверсі вже 41 рік. Йому 64.
“Раніше я піднімався без зупинок. Зараз роблю п’ять-шість пауз і йду хвилин десять. А дружина взагалі не може. Вона плаче”, – зізнається чоловік.
Любов Шутко, переселенка з Миколаєва, придбала квартиру в цьому будинку на початку повномасштабного вторгнення. Вона пережила три ішемічні інсульти.
“Коли чоловік повернувся після поранення на реабілітацію, він сказав: три з половиною роки був у ямі, а тепер сиджу у клітці. У мене був інсульт, швидка не могла мене винести – спускали шестеро рятувальників”, – розповідає жінка.
За її словами, у двох корпусах і чотирьох під’їздах будинку немає жодного працюючого ліфта.
“Люди тут літні, з інвалідністю, з малими дітьми. Є ті, хто не виходить на подвір’я понад десять років. Ми хочемо знати конкретно – коли, у якій черзі і за яким графіком це буде зроблено”, – каже Шутко.
У відповіді міської влади, отриманій 2 жовтня, зазначено: капітальний ремонт ліфтів у цьому будинку у 2025 році не передбачений.
“Суттєве скорочення наповнюваності бюджету громади позбавляє можливості коригування програми у цьому році”, – йдеться у листі.
Мешканцям запропонували підготовчі кроки:
- виготовлення проєктно-кошторисної документації;
- отримання технічних умов для реконструкції електромереж;
- експертне обстеження ліфтів.
Також людей попросили погасити борги за квартплату майже на 155 тисяч гривень і прибрати сміття з шахти. За словами Любові Шутко, це вже зробили.
“Ми самі збирали гроші, вивозили сміття. Одна бабуся, 87 років, віддала гроші, які тримала на ліки, і померла, так жодного разу не проїхавши ліфтом”, – каже жінка.
Будинок, де ліфт не працює 27 років
Схожа ситуація і на вулиці Незалежності, 5. Тут ліфт не працює 27 років. Олексій Сорока живе на сьомому поверсі, навесні переніс другий інсульт.
“До 1998 року ліфт інколи працював. Потім були підписи, обіцянки. Після інсульту по рівному ще ходжу, а от сходи – велика проблема”, – говорить він.
Тетяна Стоянова мешкає у будинку 23 роки і жодного дня не бачила працюючого ліфта.
“У нас дитина з ДЦП, їй 12 років, вона лежача. Лікарі навіть не можуть до нас піднятись”, – каже жінка.
Світлана Рокотянська розповідає про свою 81-річну матір.
“Мама хворіє на діабет, сім років тому їй ампутували ноги. Я могла б хоч раз на тиждень вивести її у двір. А так ми просто відкриваємо вікно і провітрюємо”, – говорить вона.
Людмилі Кириченко 70 років. У будинку вона живе три десятиліття.
“Я задихаюсь, коли йду сходами. З продуктами – взагалі сідаю і відпочиваю. Нам пообіцяли за два-три роки поставити всі ліфти. Чекаємо”, – каже жінка.
Один новий ліфт на все місто
У Кропивницькому ліфти встановлені у 472 будинках. Працюють у 459. Решта – понад 20 років без експлуатації та потребують заміни.
За два роки:
- у 2024 році капітально відремонтували 48 ліфтів;
- у 2025 році – 35;
- жодного не замінили.
До кінця 2025 року планують відремонтувати ще десять підйомників і замінити лише один. Загальні витрати за два роки – 10 мільйонів 93 тисячі гривень.
Директор підприємства з обслуговування ліфтів Андрій Слинченко пояснює: після 20–25 років експлуатації капітального ремонту недостатньо.
“Потрібно купувати новий ліфт. У житловому будинку це складно – усе обладнання доводиться піднімати вручну сходами”, – каже він.
За його словами, встановлення одного ліфта займає близько півтора місяця і коштує майже два мільйони гривень з урахуванням проєктів та електропостачання.
Депутатка Ольга Ковальова-Альокілі зазначає: гроші на ліфти закладають щороку, але їх недостатньо.
“На 13 ліфтів загалом потрібно близько 24,7 мільйона гривень. Цього року нам вдалося замінити лише один – на проспекті Університетському”, – пояснює вона.
Що обіцяють на 2026 рік
У місті готують програму розвитку житлово-комунального господарства на 2026–2028 роки. Вона передбачає щорічний капітальний ремонт ліфтів та їх експертне обстеження.
“Черговість визначатиметься за датою виготовлення ліфта та результатами обстеження”, – йдеться у відповіді управління ЖКГ.
За словами Ольги Ковальової-Альокілі, у бюджеті на наступний рік на ремонт ліфтів передбачили 21,5 мільйона гривень. Планують відремонтувати п’ять підйомників.
Для мешканців будинків, де ліфти мовчать десятиліттями, це все ще звучить як плани на папері. А щоденна реальність – це сходи, зупинки на кожному поверсі і квартири, які давно перестали бути просто домом.
