5 листопада в Олександрійській та Онуфріївській громадах Кіровоградської області провели в останню путь військовослужбовців, які віддали життя, захищаючи Україну від російської агресії. Героїчно загинули Олександр Фоменко з Олександрії та Олександр Лук’яненко з Павлиша.
Олександр Фоменко
Як повідомила речниця Олександрійської міськради Юлія Марюхно, Олександр Фоменко народився 30 травня 1980 року в Олександрії. Навчався у середній школі №8, згодом здобув професію каменяра у професійно-технічному училищі №17. Після проходження строкової служби створив родину, у якій народилася донька. Останні роки проживав у селі Браїлівка Олександрійського району.
Свою трудову діяльність розпочав на Світловодському заводі залізобетонних виробів. З початком війни у 2014 році став на захист держави й воював на найскладніших напрямках фронту. За відвагу й самовіддану службу нагороджений відзнакою Міністра оборони України «Хрест ракетних військ і артилерії», медаллю «За оборону Бахмута», почесними відзнаками «За оборону Маріуполя» та «Операції об’єднаних сил. Донецьк».
27 жовтня 2025 року Олександр Фоменко загинув біля села Новомаркове на Донеччині, виконуючи бойове завдання. Попрощалися з воїном біля палацу культури «Світлопільський» в Олександрії, після чого його поховали на військовому кладовищі.
Олександр Лук’яненко
Олександр Лук’яненко народився 27 червня 1973 року в селищі Павлиш Кіровоградської області. З 1980 по 1990 рік навчався у школі імені Василя Сухомлинського. Після її закінчення вступив до Кременчуцького технікуму залізничного транспорту, де здобув спеціальність із технічного обслуговування тягового рухомого складу.
Строкову службу проходив з червня 1991 по червень 1992 року, отримав звання молодшого сержанта. У січні 2019 року підписав контракт із Збройними силами України, ставши до лав 59-ї окремої мотопіхотної бригади. Служив в артилерії, а після початку повномасштабного вторгнення перебував на позиціях у Чонгарі, де врятував своїх побратимів, вивівши їх із-під вогню.
У 2023 році Олександр був переведений до військової частини А1619, де служив радіотелефоністом стрілецької роти. Влітку того ж року зазнав важкого поранення біля селища Невельське Донецької області, але після лікування повернувся на фронт. Востаннє виходив на зв’язок із рідними 5 лютого 2024 року, коли ніс службу поблизу Первомайського біля Авдіївки. Відтоді вважався зниклим безвісти.
31 жовтня 2025 року за результатами ДНК-експертизи було офіційно підтверджено смерть військового. Встановлено, що він загинув 21 березня 2024 року у селищі Первомайське Покровського району Донецької області. Тіло героя повернули на Батьківщину 17 липня 2025 року під час репатріації тіл загиблих воїнів.
Поховали Олександра Лук’яненка 5 листопада у рідному Павлиші. Йому було 50 років. Про це повідомили в Онуфріївській селищній раді.
