Замість тимчасового будиночка для відпочинку – повноцінний маєток із лазнею та капітальним парканом у заповідній зоні. Світловодський міськрайонний суд поставив крапку в історії багаторічного захоплення берега Кременчуцького водосховища, яке розпочалося ще на початку “нульових”.
Від законної оренди до самовільного захоплення
Історія розгорталася на території Великоандрусівської громади, неподалік від колишнього дитячого табору “Хвиля”. Усе починалося цілком легально: у 2000 році місцевий мешканець орендував 0,08 гектара землі на п’ять років. Угода чітко обмежувала політ фантазії орендаря – дозволялося лише розміщення тимчасової споруди.
Проте, коли у 2006 році термін оренди вичерпався, чоловік не лише не звільнив ділянку, а й фактично розширив свої володіння до 0,0910 гектара. Жодних нових документів чи дозволів на капітальне будівництво в природоохоронній зоні він не отримував. На державній землі, що не мала навіть кадастрового номера, виросли:
- капітальний житловий будинок;
- господарські приміщення;
- лазня з відкритою верандою;
- автономна свердловина та система каналізації.
Головним подразником для громади став паркан. Огородивши територію, забудовник фактично приватизував шматок берега, закривши іншим громадянам вільний доступ до води.
Позиція захисту та свідчення очевидців
Під час судового засідання обвинувачений своєї провини не визнав. Його логіка була простою: оскільки після 2005 року ніхто не вимагав розірвання договору, він вважав його автоматично продовженим. Чоловік навіть намагався через суд легалізувати право власності на нерухомість, проте це рішення згодом було скасоване.
Свідки ж малювали зовсім іншу картину. Представник земельного відділу сільради зазначив, що після реформи децентралізації громада лише почала проводити інвентаризацію цих земель, і жодних даних про оплату оренди підсудним у них немає. Своєю чергою, інспекторка із земельних питань підтвердила: дозвіл у 2000 році давали виключно на “тимчасову споруду”, а не на приватну віллу з комунікаціями.
“Визнати винним. Визначити покарання у виді двох років позбавлення волі. Звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням, визначивши йому іспитовий термін строком на один рік”, – зазначено у судовому рішенні.
Ціна “безкоштовного” берега
Аргументи захисту про те, що відсутність кадастрового номера нібито виключає належність ділянки до охоронних зон, суд відкинув як безпідставні. Місце розташування об’єкта чітко вказує на його природоохоронний статус.
Крім умовного терміну, засуджений тепер має компенсувати державі 12 116 гривень за проведення судових експертиз. Наразі вирок ще не набрав законної сили – у сторін є 30 днів, щоб спробувати оскаржити вердикт в апеляційному порядку. Якщо апеляції не буде, самобуд на березі водосховища остаточно закріпить за власником статус кримінального правопорушника.
