Металевий кущ заввишки два метри віднині стоїть навпроти міського Центру надання адміністративних послуг. Ця художня конструкція, відкрита 25 березня, присвячена українським захисникам і захисницям, які перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти. Для їхніх рідних калина стала уособленням незламної надії на повернення близьких додому.
Історія створення та фінансування проєкту
Ініціаторкою появи пам’ятного знака стала Валентина Непоменко, чий син Андрій повернувся з трирічного полону лише у травні минулого року. Разом із Тетяною Каденко, представницею громадської організації “Стратегія майбутнього”, вона пів року працювала над реалізацією ідеї. На самій інсталяції розмістили QR – код, за яким кожен перехожий може дізнатися більше про зміст та авторів проєкту.
“Працювали, мабуть, з пів року, родини 57 бригади. Але не прив’язуємось тільки до 57 бригади, тому що в Кіровоградській області на жовтень 2025 року було 3,5 тисячі кримінальних проваджень тільки по зниклих безвісти. Зараз точних даних немає. Це простір надії, віри у повернення своїх рідних додому”, – розповіла Валентина Непоменко.
Бюджет створення “Калини надії” склав 170 тисяч гривень. Важливо, що ці кошти надав Міжнародний Комітет Червоного Хреста, а не місцевий бюджет, що підкреслила ініціаторка під час відкриття.
“Мені образливо, коли в коментарях і наші містяни, і з України пишуть: “Ось влада, гроші, пам’ятники не на часі”. Влада тут не брала участі. “Благоустрій” засипав тільки камінці. Усе фінансування – це Міжнародний Комітет Червоного Хреста”.
На урочисту подію прийшли сотні людей, серед яких була і Катерина Скопіна. Військовослужбовиця, яка пережила дев’ять місяців російського полону після виходу з Маріуполя, наголосила на важливості таких нагадувань для суспільства.
“З Маріуполя потрапила з чоловіком зі своїм підрозділом, багато було військових з різних родів військ. Також ми там об’єднались. Я думаю, що це дуже символічно. Для чого це зробили, мені теж відомо. Я це підтримуємо, тому що нашому населенню треба нагадувати про те, що полонені і безвісти зниклі – вони тут і ми їх чекаємо. Кожній сім’ї бажаю дочекатися і зберегти ресурс для того, щоб допомогти у відновлені свого рідного”.
Під час заходу присутні прикріпили до металевих гілок блакитні та жовті стрічки, на яких написали імена своїх рідних, доля яких досі залишається невідомою.
Світлана Кумпан, яка вже три роки не має звісток про свого чоловіка Сергія, також долучилася до акції. Її історія – це біль десятків родин, чиї близькі зникли під Бахмутом саме у цей день, 25 березня, три роки тому.
“У місті Бахмут 25 березня 2023 року зникло 35 військовослужбовців 9 окремого батальйону. На сьогодні доля жодного з них не відома, не зійшлося по кожному ДНК, слава Богу. Немає жодного підтвердження Міжнародного Червоного Хреста, що наші рідні перебувають у полоні. Лише по декількох зі слів звільнених з полону є інформація, що вони у полоні. Рівно три роки, коли родини не чують ні голосів, ні якоїсь інформації про своїх рідних”.
Жінка впевнена, що локація біля ЦНАПу на вулиці Пашутінській обрана вдало, адже тут завжди багато людей. Це допоможе зберегти пам’ять про військових у щоденному ритмі міста.
“Дівчата вклали в неї душу, я впевнена. Ті, що робили – так само. Надіються на те, що це пам’ять про наших рідних і щоб всі пам’ятали, хто буде проходити повз. Місце обрали також гарне: дуже багато людей сюдою ходять”.
Загалом на відкриття прийшли близько 200 осіб. Організатори планують, що цей майданчик стане постійним місцем для проведення акцій на підтримку полонених та зниклих безвісти захисників.
Процес вибору локації тривав ретельно: міська влада пропонувала чотири варіанти, серед яких були центральні площі та парк “Ковалівський”. Остаточне рішення про встановлення інсталяції саме за адресою Пашутінська, 30, було ухвалено виконкомом у січні після погодження з родинами бійців.
