Українська наукова молодь знову заявляє про себе на весь світ – одинадцятикласниця кропивницького ліцею “Науковий” Мирослава Ковальова виборола золоту нагороду на престижному міжнародному конкурсі I-FEST. Вихованка Малої академії наук Кіровоградщини представила в туніському місті Хаммамет унікальну систему, що навчає нейронні мережі розпізнавати звуки рідної мови з вражаючою точністю – 95%.
Міжнародний фестиваль інженерії, науки та технологій I-FEST зібрав під своїм дахом майже 1200 юних дослідників віком від 14 до 24 років із сорока країн світу. У період з 21 по 27 березня учасники захищали свої розробки у форматі стендових презентацій. Перед Мирославою стояло непросте завдання: переконати у дієвості свого методу три різні склади журі – від вузькопрофільних фахівців до експертів загального напрямку та навіть людей, далеких від ІТ-сфери. Результат виявився блискучим – її “золото” стало одним із двох вищих нагород у скарбничці української команди, яка загалом привезла додому 14 медалей різного ґатунку.
Фізика звуку та біологічні алгоритми слуху
Шлях до наукового тріумфу розпочався зі звичайного цікавого спостереження під час шкільних уроків. Поєднавши знання з фонетики української мови та фізичні параметри звукових хвиль, Мирослава вирішила дослідити мовлення як фізичне явище. Цей міждисциплінарний підхід ліг в основу проєкту “Навчання штучних нейронних мереж розпізнавання звуків української мови”.
“Ідея виникла випадково. В 10-му класі ми вивчали фонетику української мови, а на фізиці – звукові хвилі та частоти. Мені стало цікаво дослідити мову через призму фізики”.
Технічна суть розробки полягає в імітації природних біологічних процесів. Замість простого механічного запису звуку, система Мирослави відтворює механізм роботи людського вуха: сигнал проходить попередню обробку, після чого нейромережі ідентифікують конкретні звукові образи, подібно до того, як це робить наш мозок.
Персоналізація проти масових стандартів
Головною перевагою розробки кропивничанки є її здатність до персоналізації. Сучасні глобальні технології зазвичай орієнтуються на усереднені стандарти, тоді як модель Мирослави адаптується до індивідуального голосу користувача. Це відкриває нові можливості для людей із фізіологічними особливостями мовлення або специфічною діалектною вимовою.
Юна дослідниця тверезо оцінює місце своєї розробки на ринку технологій. Вона зазначає, що її проєкт не намагається витіснити світових гігантів, а радше пропонує необхідне доповнення для якіснішої ідентифікації української мови, яка поки що менше представлена в цифровому світі порівняно з англійською.
“Більшість цифрових моделей, більшість рішень розроблені для англійської мови, а потім вже їх адаптують для менш поширених мов. Очевидно, ми заміняємо Google і подібні глобальні системи, але мій проєкт може доповнити їх, допомогти ідентифікувати ваші індивідуальну варіацію, вимову, ваші звуки”.
За кожним великим успіхом стоїть напружена командна робота. Мирослава підкреслює роль викладачів ліцею “Науковий” та МАН, зокрема вчителя фізики Олега Волчанського. Педагог зауважує, що дівчина продовжує сімейну наукову династію – він навчав ще її батьків та дядька, а Мирославі лише допоміг спрямувати її невичерпну енергію в конструктивне русло.
Керівництво ліцею на чолі з Наталією Чередніченко вбачає секрет таких досягнень у профільному навчанні та тісній співпраці з вищою школою. У закладі створено умови, де кожен учень може обрати власну професійну траєкторію, а вчителі, маючи досвід наукової діяльності, допомагають перетворювати ідеї на реальні результати.
Майбутнє технології та цифрова інклюзія
Попереду у розробки широкі горизонти практичного застосування. Мирослава планує розвивати свій проєкт для інтеграції в сучасні перекладачі, системи синтезу мовлення та різноманітні “розумні” гаджети. Це дозволить зробити українську мову не просто присутньою, а повноцінно функціональною та зручною у глобальному цифровому просторі.
