У центрі Олександрії 22 грудня було незвично тихо. Місто зупинилося, щоб згадати дітей, чиї життя обірвала війна Росії проти України.
На головній площі з’явилися світлини 150 загиблих дітей. Їх розмістили просто неба. Частину облич приховали – з етичних міркувань та з поваги до родин.
Біля кожного портрета горіла окопна свічка. Лунала тиха музика. Люди підходили мовчки. Зупинялися. Дивилися. Запам’ятовували.
Ініціатором акції став ветеран російсько-української війни Олександр. Для нього ця подія – не символ, а особистий біль.
“Цією акцією ми хочемо звернути увагу на те, що війна забирає життя не лише військових, а й мирних дітей. Кожне таке фото – це обірване дитинство і нагадування про ціну російської агресії”, – наголосив Олександр.
Міські жителі могли долучитися до вшанування у будь-який момент. Без гучних слів. Без офіційних промов. Лише присутність і пам’ять.
За даними ювенальних прокурорів та Національної поліції України, повномасштабна війна вже забрала життя 676 дітей. Понад 2303 дитини зазнали поранень різного ступеня тяжкості.
Окрема трагедія – примусове вивезення. Майже 20 тисяч українських дітей були депортовані на територію Росії.
Ці цифри не є остаточними. Робота з уточнення кількості загиблих і постраждалих триває, зокрема в районах активних бойових дій та на тимчасово окупованих територіях.
Акція в Олександрії стала нагадуванням. Війна має імена. Має обличчя. І має ціну, яку Україна платить щодня.
