У самому серці Кропивницького з’явився новий стінопис — відтворення малюнку української народної майстрині Параски Власенко. Проєкт має на меті популяризувати творчість художниці, яка працювала в першій половині XX століття і залишила після себе понад 500 робіт.
Життя та творчість Параски Власенко
Параска Власенко народилася на Київщині у 1900 році. Вона працювала в різних галузях народного мистецтва — від вишивки до монументального живопису та декоративних панно. Її малюнок і ескіз килима були відзначені дипломом і срібною медаллю на міжнародній виставці в Парижі 1937 року.
За словами майстрині декоративного мистецтва Олени Мединської, Власенко не мала професійної художньої освіти, проте її роботи вирізнялися точністю та естетикою:
“Вона була настільки унікальна, що переносила свої ідеї без ескізів, без попереднього нанесення олівцем на стіну. В неї було відчуття пропорцій”.
Художниця створювала ескізи килимів, вишивок, декоративних панно, розписувала кераміку та брала участь у оформленні архітектурних споруд. Колекція Національного музею декоративного мистецтва України налічує понад 500 її творів з 1935 до 1959 року.
Ідея та реалізація стінопису
Проєкт виник після того, як Олена Мединська знайшла книгу 1936 року “Українська народна пісня” з малюнком Власенко, який захотіла вишити. Згодом виникла ідея великого стінопису:
“Спочатку хотіла вишити вазон, а потім зрозуміла — краще намалювати вишивку на стіні”.
Мединська працювала над стінописом разом з кропивницькою художницею Оксаною Калюжною. Оксана поділилася:
“Захоплює те, що вона так створювала квіти, що вони дуже образні. Вони несиметричні, і це ніяк не вплинуло на їх красу”.
Стінопис було створено за один день. Матеріали закупили коштом Центру народної творчості, витративши близько двох тисяч гривень. Керівниця центру Марина Машина додала, що малюнок збережеться на стіні щонайменше п’ять років.
Важливість проєкту
Мета проєкту — популяризувати українське народне мистецтво та привернути увагу до спадщини Параски Власенко. Мединська переконана, що знання про таких митців допомагає відновлювати національні традиції та розвивати українське мистецтво.
Стінопис став не лише художньою прикрасою Центру, а й символом пам’яті про унікальну майстриню, чиї ідеї та стиль залишаються актуальними і натхненними для нових поколінь.
