Кропивничанка Юлія Бевзюк довела, що змінити професію та відкрити власну справу можливо навіть у складні часи. Працюючи викладачкою англійської мови та маючи диплом перекладача, вона змогла реалізувати давнє прагнення до творчості. Завдяки державній програмі “Власна справа” жінка заснувала керамічну майстерню, отримавши грантове фінансування з першої ж спроби.
Шлях до власної майстерні
Творчість супроводжувала Юлію все життя, залишаючись улюбленим хобі. Проте саме відвідування майстеркласу з ліпки стало вирішальним моментом, який нагадав їй про дитяче бажання мати власну студію. Щоб опанувати нове ремесло професійно, майбутня підприємиця почала активно навчатися, відвідуючи заняття в Одесі, Черкасах та відомому гончарному центрі в Опішні на Полтавщині.
Окрім роботи з глиною, Юлія присвятила два роки вивченню петриківського розпису під керівництвом місцевої майстрині Лори Репінської. Отримані знання вона вже встигла застосувати на практиці, організовуючи благодійні заходи навіть у столиці.
“Тобто я взагалі ніяк не пов’язана була з малюванням чи ліпкою. Але творчість все життя була як хобі й мені хотілось це все монетизувати”, – ділиться власниця майстерні.
Розуміння того, що для старту потрібен значний капітал, підштовхнуло її до вивчення грантових можливостей. Склавши детальний перелік необхідного обладнання, Юлія взялася за написання заявки. Вона самостійно підготувала описову частину бізнес-плану, а для коректного заповнення фінансових таблиць залучила професійну грантрайтерку.
Консультації у центрі підтримки підприємництва допомогли відшліфувати текстову частину ідеї. Хоча фінансова таблиця в Excel спершу викликала у майстрині розпач, допомога фахівця дозволила подати якісну заявку. У результаті Юлія отримала 200 тисяч гривень на розвиток проєкту в межах підтримки креативних індустрій.
Реалізація бізнес-ідеї та розподіл коштів
Попри поширену думку, що гранти частіше видають на відкриття СТО чи кав’ярень, кейс Юлії підтвердив – держава підтримує й вузьконішеві мистецькі проєкти. Головним було чітке бачення моделі майбутнього бізнесу та наявність візуальних напрацювань, як-от логотипу чи дизайну візиток, ще до моменту отримання коштів.
Найбільшою статтею витрат стала професійна піч для випалу кераміки, вартість якої склала 77 тисяч гривень. Решту суми було спрямовано на:
- оренду приміщення на кілька місяців вперед;
- закупівлю меблів: столів, стільців та стелажів;
- придбання витратних матеріалів – глини, фарб та інструментів;
- друк рекламної продукції та подальше просування.
Юлія наголошує, що підготовка до бізнесу має бути комплексною. Важливо не просто хотіти відкрити справу, а заздалегідь знати, де купувати обладнання, щоб швидко освоїти грантові кошти. Такий підхід дозволив їй уникнути зволікань після підписання договору.
“Майбутній підприємець повинен “бачити” свій бізнес. Тобто не просто: “Ой, хочу відкрити кав’ярню”. Так буде важко”, – пояснює Юлія Бевзюк.
Досвідчена майстриня радить початківцям не соромитися шукати зразки бізнес-планів у знайомих або фахівців. Наприклад, порада грантрайтерки відкоригувати занадто амбітні фінансові очікування в описовій частині стала критичною для успішного проходження відбору.
Основним внутрішнім гаслом для Юлії стала фраза “Do it scared” – роби, навіть якщо страшно. Вона визнає, що підготовка та запуск супроводжувалися стресом, проте переконана: очікування “ідеального моменту” лише гальмує розвиток, поки інші реалізують свої менш досконалі ідеї.
Виклики воєнного часу та енергонезалежність
Зимовий період приніс нові випробування у вигляді тривалих відключень електроенергії, до яких майстерня виявилася чутливою. Специфіка керамічного виробництва вимагає безперервного живлення печі протягом 6 – 8 годин, що під час блекаутів було практично неможливим.
Відсутність світла впливала не лише на технічні процеси, а й на комфорт відвідувачів, адже опалення в приміщенні також електричне. Через холод та неможливість гарантувати випал Юлія була змушена скорочувати кількість занять або скасовувати їх, що суттєво обмежувало щоденний дохід майстерні.
Питання купівлі генератора підприємиця наразі не розглядає через високу потужність обладнання. Сукупне навантаження від печі на 5 кВт, кондиціонера та системи опалення робить використання паливного генератора економічно недоцільним через високу вартість пального.
Попри труднощі, майстриня зберігає оптимізм і продовжує працювати. Потепління та стабілізація енергосистеми у березні дозволили завершити випал виробів, які накопичилися за лютий. Завдяки терпінню та витримці, дитяча мрія кропивницької викладачки продовжує жити в керамічних виробах.
