У кропивницькому парку “Ковалівський” продовжує стояти пам’ятний знак, присвячений загиблим партизанам та їхньому ватажкові Андрію Стратієнку. Попри те, що Український інститут національної пам’яті (УІНП) давно рекомендував демонтувати цей об’єкт, він залишається на своєму місці, що викликає чимало запитань щодо темпів очищення міського простору від радянських маркерів.
Біографія командира партизанського загону
За словами історика Вадима Колєчкіна, цей монумент з’явився у 1969 році – його відкриття приурочили до 50-річчя Жовтневої революції. Наразі об’єкт, який має статус пам’ятки місцевого значення, виглядає доволі красномовно: він облитий червоною фарбою, а напис на ньому чітко вказує, що одинадцятеро бійців та їхній командир боролися саме за встановлення радянської влади на теренах тодішньої Єлисаветградщини.
Дослідник минулого зазначає, що постать самого Андрія Стратієнка є вкрай неоднозначною. Архівні газети за 1919 рік свідчать про те, що його група займалася банальними розбоями у навколишніх селах. Життєвий шлях цієї людини нагадує кар’єру політичного авантюриста: спочатку – бандитська молодість, потім – членство у партії есерів та підтримка Українських установчих зборів, а пізніше його загін асоціювали з УНР.
Зрештою, Стратієнко та його соратники знайшли свою смерть від рук денікінців – представників царської армії. У періоди, коли він міг би дійсно відстоювати ідеї радянської влади, загін частіше фігурував у зведеннях про бандитизм, аніж у політичних акціях.
Позиція Інституту національної пам’яті
Співробітник УІНП Ігор Каретніков нагадує, що закон, ухвалений ще у 2015 році, вимагає демонтажу всіх подібних символів. Навіть статус об’єкта культурної спадщини не є перепоною для його прибирання з публічного простору – змінюється лише юридична процедура знесення.
Процес має ініціювати місцева влада за чітким алгоритмом:
- Обласне управління культури подає звернення до профільного міністерства.
- Міністерство культури вилучає об’єкт із Державного реєстру.
- Після втрати пам’яткоохоронного статусу проводиться безпосередній демонтаж.
Бюрократичні перепони та судові ризики
Ситуація ускладнюється тим, що в області досі немає остаточного переліку всіх об’єктів, які підлягають декомунізації. Директорка профільного департаменту ОВА Уляна Соколенко пояснює, що остаточна кількість буде відома лише після наказів з Києва.
У міській раді Кропивницького додають: оскільки пам’ятний знак перебуває на балансі КП “Благоустрій”, рішення про його знесення можна ухвалити лише після офіційного виключення з Реєстру. Процедура затягнулася: пакети документів до Міністерства культури та стратегічних комунікацій подавалися у 2023, 2024 та навіть у 2025 роках.
Заступниця голови ОВА Катерина Колтунова підтвердила, що у 2025 році документи знову повернулися на доопрацювання. Наразі фахівці спільно з міськрадою вчергове готують папери, аби нарешті отримати дозвіл на демонтаж з урахуванням усіх вимог пам’яткоохоронного законодавства.
Точних термінів завершення цієї паперової тяганини ніхто не називає. Олексій Суконкін з Міністерства культури лише підтвердив, що відомство наразі опрацьовує оновлену версію наказу, до якого увійдуть об’єкти, що не підлягають занесенню до Держреєстру.
Тим часом адвокатка Альбіна Болотських попереджає про можливу юридичну відповідальність за зволікання. Хоча закон про декомунізацію прямо не прописує покарання за “нерухомість” пам’ятників, у Кримінальному кодексі є стаття 436-1.
Непроведення демонтажу може трактуватися як публічне використання символіки тоталітарного режиму. За таке правопорушення передбачено суворе покарання – аж до п’яти років обмеження або позбавлення волі. Розпочати кримінальне провадження щодо відповідальних посадовців можуть як правоохоронці самостійно, так і за зверненням небайдужих громадян.
