Артисти продовжують працювати під ворожим вогнем. Навіть коли зовсім поруч чути гучні прильоти, херсонські митці не зупиняють свої репетиції. Про цей незламний дух розповіла вокалістка Херсонського академічного музично-драматичного театру імені Миколи Куліша Ірина Чухалова. За її словами, актори звикли до небезпеки, адже розуміють важливість своєї місії сьогодні.
“Буває таке, що ми репетируємо і поруч прильоти. Ми все чуємо, але навіть не зупиняємось, продовжуємо далі. Тому що знаємо, що ця робота потрібна”.
Ця самовідданість привела колектив до Кропивницького. Саме тут 10 травня на безпечному майданчику “Сцена в укритті” творчого об’єднання “Кропива” презентували музичну програму “Коло життя — весна”. Це частина великого циклу, що присвячений чотирьом порам року. Глядачі побачили автентичне дійство, створене в реальних херсонських шелтерах.
Театральні будні прифронтового міста
Рідна будівля театру регулярно страждає від атак. Олексій Пономарьов, очільник театру, згадує про прямі влучання дронів та снарядів у дах і стіни установи. Під час одного з таких обстрілів було поранено співробітника, який, на щастя, вже одужав. Через таку ситуацію колектив змушений шукати безпечні локації для своїх виступів.
“Театр безліч разів вже обстріляли — і в дах, і в стіну, і прямі попадання були, і уламки, і дрони залітали. У нас була поранена людина, яка вже одужала”.
Для концертів обирають виключно перевірені підземні приміщення. Перед кожним виходом на сцену фахівці ретельно інспектують стан сховища та його міцність. Глядачі дізнаються про місце проведення заздалегідь, щоб встигнути безпечно дістатися. Проте квитки на такі заходи в самому Херсоні мають лише символічну ціну – формат благодійних внесків.
“Ми працюємо в різних шелтерах, в різних підземних приміщеннях, де люди можуть прийти. Людей заздалегідь інформують, де буде проходити вистава. Ми перевіряємо, чи приміщення витримає, який його стан”.
Атмосфера в укритті дозволяє забути про війну. Вистави не перериваються навіть тоді, коли за кілька кварталів лунають потужні вибухи. Це дарує людям такий необхідний спокій.
“У нас такі приміщення, де ми можемо працювати під час тривоги і під час вибухів, які навіть за два-три квартали від нас. Звичайно, що ціни на квитки в Херсоні формальні. Це переважно благодійні внески”.
Вистава допомагає містянам відволіктися від щоденного жаху. Ірина Чухалова зазначає, що глядачі свідомо обирають історії, які не нагадують про бойові дії. Це запит на світло та щирість.
“Наші люди можуть на годинку-дві почуватися вільно, спокійно, безпечно і трішечки забути про те, що там на вулиці. Вони хочуть ходити на вистави, які не пов’язані з війною. Які несуть для них щось світле, дуже щире і позитивне”.
Часто люди відвідують ту саму виставу тричі. Вони кажуть акторам, що така підтримка є взаємною та життєво необхідною обом сторонам. Попит на мистецтво залишається високим.
“Питаю: “Чому ви вже третій раз приходите на цю виставу?” А вони відповідають: “Ми хочемо, щоб ви зрозуміли, що ви нам потрібні””.
Секрет успіху криється у виключно живому виконанні. Жоден виступ не передбачає використання фонограм, адже лише реальний звук інструментів передає справжню енергію.
“Тут жодної фонограми немає. Живий інструмент — це своя енергія”.
Спадщина та інтерактив на сцені
Програма “Коло життя — весна” фокусується на глибинних традиціях. В основі лежать обряди, фольклорні веснянки та авторські твори композитора Олексія. Глядачам Кропивницького розповідали про те, як святкують ключові дати в різних куточках України.
“Під час виступу ми розказуємо про різні українські традиції, обряди і свята, про більшість із них, як їх святкують в Україні. Співаємо веснянки й фольклорну музику. Є авторські пісні нашого композитора Олексія”.
Особливістю вистави став інтерактивний формат взаємодії. Глядачі стають частиною весільних обрядів або традицій Масниці, що створює відчуття єдності та причетності до національного коріння.
“Є навіть фрагменти інтерактиву з глядачем. В одній програмі в нас є традиція весілля, в іншій — традиція Масниці. Глядач безпосередньо залучений в українське традиційне коло”.
Музичний супровід забезпечують шестеро професійних виконавців. Режисерка Ірина Корольова та аранжувальник Артем Філенко поєднали в одному вечорі класику, сучасні ритми та автентичне звучання.
Неймовірне враження на публіку справляє колісна ліра. Цей давній інструмент багато хто з відвідувачів побачив і почув наживо вперше в житті.
“Людям ми повинні показувати, яка Україна, що вона різна, що в неї є фольклор, що в неї є історія, що в неї є сучасна музика, яка сьогодні пишеться, є класична українська музика”.
Постановку вже встигли оцінити у великих містах. Позитивні відгуки колектив отримав від жителів Києва та Миколаєва, а також рідного Херсона. Програма цікава всім поколінням.
“Всім ця программа подобається, на неї дуже гарно реагують у будь-якому віці, тому що вона про музику, про щирість, про наші традиції, про наш культ, про особливості нашої української фольклорної та народної творчості”.
Ідея проекту виникла саме в період найважчих випробувань. Перебуваючи в шелтерах, митці вирішили грати для тих, хто попри все вірить у перемогу України на наших умовах.
“Виникла ідея, коли ми, перебуваючи в Херсоні, під постійним обстрілом, в шелтерах це спеціально облаштовані місця для тимчасового проживання людей.Основна мета шелтерів — забезпечити безпеку, базові потреби та підтримку.граємо для людей, які вірять, що скоро все налагодиться і все буде так, як нам треба, на наших умовах”.
Хроніки театрального життя у фотографіях
Додатковим елементом візиту стала тематична фотовиставка. Її авторка – журналістка Валентина Пономарьова, яка зафіксувала емоції та обличчя акторів у прифронтових реаліях.
“Це бачення наших виступів, облич людей, які натхненні і хочуть, щоб мистецтво навіть у таких містах, як Херсон, жило і показувало приклад, що воно необхідне під час війни”.
Ця експозиція залишатиметься в Кропивницькому протягом місяця. Вона нагадуватиме про силу культури, яка здатна вистояти навіть під землею.
