31 грудня о 21:00 Радіо Культура представить радіоверсію балету “Лускунчик Гофмана” у постановці Київської опери. Музику до вистави написав композитор Іван Небесний, який поділився особливостями роботи над проєктом та власним підходом до музичної стилістики.
Як народилася українська версія “Лускунчика”
Ідея створення українського балету на сюжет Ернста Теодора Гоффмана виникла у директора Київської опери Петра Качанова. Він запропонував Небесному зустрітися і показав матеріали для нової постановки. Композитор зізнається, що спершу обмірковував пропозицію, але погодився після знайомства з ідеями балетмейстера, з яким уже працював:
“Я побачив, що може вийти непоганий продукт для українського глядача.”
Не уникнути порівнянь із версією Чайковського, проте композитор зазначає, що тривоги не було:
“Ми просто робили свій продукт для нашого глядача, враховуючи його специфіку та музичну психологію.”
Музика для глядача
Небесний приділяв особливу увагу психології сприйняття музики:
“Наприклад, коли йде лірична, повільна музика, треба відчути, коли стукнути в литаври, щоби глядач прокинувся та звернув увагу.”
Композитор зазначає, що концепція постановки включала регулярні музичні сюрпризи, щоб утримувати увагу глядача до самого фіналу. Сучасна аудиторія не завжди готова слухати годинну симфонію без візуального ряду, тому важлива взаємодія музики та сценографії.
Спільна робота з Артемом Шошиним
Небесний вже вдруге співпрацював із балетмейстером Артемом Шошиним. Попередня постановка лягла в основу нової:
“Ми погоджувалися на цю роботу з умовою, що трохи розвинемо сюжет, щоби вистава не перетворилася на умовний концерт із певною кількістю номерів.”
Музика писалася під існуючу сценографію, але з можливістю коригувань за репетиціями:
“Я бачу репетицію на відео, бачу акценти і де бажано ставити якісь музичні акценти, потім узгоджуємо їх на репетиції і приходимо до логічного консенсусу.”
Балет як синтетичне мистецтво
Небесний підкреслює, що у створенні балетної музики важлива командна робота:
“Мусить бути розуміння, що не існує окремо музики, окремо балету, окремо світла, окремо сценографії. Всі пазли мають працювати.”
Цей підхід вже підтверджував успіх його попередньої постановки — “Тіні забутих предків”.
Різдвяні симфонізми та культурна місія
Небесний також співпрацює із Симфонічним оркестром Українського радіо під керівництвом Володимира Шейка. Він зазначає важливість взаємодоповнення та аранжування творів під оркестр:
“У нас склалися такі відносини, що ми доповнюємо одне одного, бо досить часто працюємо разом.”
Проєкт “Різдвяні симфонізми” — це скоріше аранжування, ніж авторська музика, проте має культурну місію:
“Композитори мають робити прості, доступні речі, щоби українська музика звучала в усіх супермаркетах.”
Стиль, експерименти, місія композитора
Іван Небесний визнає, що не має чітко оформленого стилю, а працює мультистильно, підбираючи музичні засоби під конкретну ідею:
“Коли людина використовує різні засоби виразності, можна сказати, що вона мультистиліст. Я ще досі шукаю, щоб сказати щось таке, чого не було раніше.”
У реаліях війни композитор бачить головну місію української музики в якості творів:
“Завдання композитора — створювати справді якісну музику, незалежно від жанру чи стилю.”
Він наголошує на необхідності фокусуватися на власному продукті та культурній пропаганді, навіть якщо ресурси обмежені.
Балет “Лускунчик Гофмана” став для Київської опери яскравим прикладом того, як сучасна постановка може поєднувати класичний сюжет, музичну психологію та командну роботу для залучення сучасного глядача.
