Віра Вовк: сто років життя між Карпатами та Ріо-де-Жанейро

Avatar photo
Віра Вовк: сто років життя між Карпатами та Ріо-де-Жанейро

2 січня 2026-го виповнюється сто років від дня народження Віри Вовк — українсько-бразильської письменниці, яка стала містком між двома континентами. Її творчість пронизана любов’ю до рідної України та нової батьківщини — Бразилії.

Дитинство серед Карпат, війна та еміграція

Віра Вовк народилася 2 січня 1926 року в Бориславі на Львівщині, тоді в складі Польщі. Її батько, Остап Селянський, був лікарем у Кутах на Гуцульщині. Мати, Стефанія Марія, походила з Бойківщини та працювала вчителькою. Хрещеним дівчинки став митрополит Андрей Шептицький, адже її батько був його особистим лікарем. Віри брати та сестри не мали.

Юна Віра зростала під прізвищем Селянська — дід змінив своє Вовк, аби уникнути недоброзичливого ставлення громади. Пізніше Віра повернула собі родове прізвище.

З початком Другої світової війни родина опинилася в небезпеці. Батька Віри мали розстріляти, тож сім’я терміново вирушила до Дрездена. Там Остап Селянський працював у шпиталі й загинув під час бомбардування в лютому 1945 року, рятуючи пацієнтів. Вночі загинули близько 25-30 тисяч людей.

Після втрати батька Віра з матір’ю переїхали до Вальдзе на кордоні зі Швейцарією, де прожили до кінця війни. Обидві вступили до Тюбінгенського університету: Віра — на германістику, славістику та музикологію, мати — на археологію.

Віра Вовк: сто років життя між Карпатами та Ріо-де-Жанейро

Край океану й карнавалів

У серпні 1949-го життя забросило Віру та Стефанію до Бразилії. “Ми не мали ближчого поняття про країну, до якої перебиралися жити: мама уявляла її як Ельдорадо, я сподівалася знайти там мир і сприятливе підсоння для своєї праці”, — згадувала письменниця.

У Ріо-де-Жанейро української громади тоді майже не було, проте місто прийняло їх привітно. Віра закінчила університет, здобула докторський ступінь і стала професоркою німецької літератури. Вона порівнювала український та бразильський характер:

“Вони дуже схожі. Співають, танцюють, веселяться, сваряться, як ми. Тут маса політиків, які один одного «пожирають». На жаль, у Бразилії, як і в Україні, дошкуляє хабарництво. До позитивних прикмет — гостинність і щедрість, гумор і вміння жартівливо обернути трагічне.”

Віра Вовк прагнула донести українську культуру до бразильців. Вона переклала 12 творів класиків — від Сковороди до Стефаника — і сучасних авторів, серед яких Іван Драч та Василь Стус.

Віра Вовк: сто років життя між Карпатами та Ріо-де-Жанейро

Непохитний зв’язок з Україною

Віра Вовк підтримувала тісні контакти з українськими митцями та політв’язнями. Вона спілкувалася з Аллою Горською, Іваном Світличним, Іваном Дзюбою, Ігорем Калинцем, Василем Стусом і Євгеном Сверстюком. “Миколу Бажана та Григорія Кочура я вважала своїми учителями і радо приймала їхні дороговкази для нових праць”, — згадувала письменниця.

Попри стеження чекістів під час приїздів в Україну, Віра розповідала правду про західний світ та відкривала світові очі на українські реалії. Вона була співзасновницею Нью-Йоркської української поетичної групи, хоча сама жартувала: “Я — група Ріо-де-Жанейру з філіалом у Нью-Йорку”. Вона не визнавала “діаспорної української літератури”, порівнюючи це з Міцкевичем та Словацьким.

Віра Вовк: сто років життя між Карпатами та Ріо-де-Жанейро

Багатогранна творча спадщина

Віра Вовк писала поезію, прозу та п’єси українською, німецькою та португальською, наголошуючи, що українська — “мова її серця, поезії і духу”. Її поезія сповнена туги за рідним краєм, релігійності, любовної лірики та химерності.

Дебютна збірка “Юність” (1954) виявила її літературний талант. Наступна — “Зоря провідна” (1955) — оспівувала Гуцульщину. Її книжки супроводжували власні витинанки, “клич предків”.

  • “Єлегії” (1956)
  • “Чорні акації” (1961)
  • “Любовні листи княжни Вероніки” (1967)
  • “Каппа Хреста” (1968)
  • “Меандри” (1979)
  • “Мандат” (1980)
  • “Жіночі маски” (1993)
  • “Писані кахлі” (1999)
  • “Віоля під вечір” (2000)
  • “Поезія” (2000)

Драматична творчість включає “Триптих” та “Іконостас України”. Віра Вовк перекладала з французької, італійської, румунської, македонської та старослов’янської, але вважала себе, перш за все, творцем, а не професійним перекладачем.

У 2009 році вона видала антологію української поезії Sinos португальською та збірку “Зелене вино” — переклади португальських і бразильських авторів. Її доробок відзначено численними преміями, зокрема Шевченківською у 2008 році. “Для нашої спільноти в Південній Америці це важливіше, ніж для мене особисто”, — зазначала письменниця.

Віра Вовк відійшла 16 липня 2022 року у Ріо-де-Жанейро у віці 96 років, залишивши після себе унікальний міст між культурами, мовами та континентами.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Попередній пост
Нові правила бронювання військовозобов’язаних: зарплати зростають, контроль посилюється

Нові правила бронювання військовозобов’язаних: зарплати зростають, контроль посилюється

Наступний пост
Чехія відмовляється від прямих кредитів Україні, зосередившись на внутрішніх пріоритетах

Чехія відмовляється від прямих кредитів Україні, зосередившись на внутрішніх пріоритетах

Схожі публікації
У Кропивницькому досі є символи Російської імперії: краєзнавці та Інститут нацпам’яті пояснили, що з ними робити

У Кропивницькому досі є символи Російської імперії: краєзнавці та Інститут нацпам’яті пояснили, що з ними робити

У Кропивницькому все ще можна знайти символи, які походять із доби Російської імперії. Серед них — вензель імператриці…
Читати далі
Зупинити місто на хвилину: у Кропивницькому розглянуть петицію про вшанування загиблих

Зупинити місто на хвилину: у Кропивницькому розглянуть петицію про вшанування загиблих

Мешканці Кропивницького вимагають дієвого механізму для загальнонаціональної хвилини мовчання. Петиція містянки Ірини Гайдар офіційно зібрала необхідну підтримку громади.…
Читати далі