Олександрійський музейний центр представив виставку “Герої ХХІ століття. Максим Цимбал”. Про це розповіла заступниця директора музею Людмила Шевченко.
Відвідувачі можуть побачити особисті речі військового, серед яких форма, берці 48-го розміру та нагороди. Особливим експонатом стала інсталяція “Білий халат пам’яті” поруч із родинними світлинами.
Відкриття заходу відвідали рідні, бойові побратими та вчителі полеглого захисника. Спогадами ділилися найближчі.
Тетяна Саражіна, колишня наставниця Максима у ліцеї №17, згадує свого учня як щирого та усміхненого юнака. Він завжди вирізнявся добротою.
“Пам’ятаю Максима у сьомому класі, саме тоді ми зустрілися як класний керівник і учень. Жвавий, кароокий хлопчик, добрий, рухливий, усміхнений, веселий, завжди на позитиві. А який гарнюня він був у своєму модному, білому піджаку і чорних брюках”.
Музейники отримали згоду родини на оприлюднення приватних спогадів, аби громада глибше дізналася про свого героя.
“Ми переглянули дуже багато світлин, починаючи з перших днів життя й до служби у Збройних силах України. Його батьки зберігають вітальні листівки, якими Максим вітав їх з річницею весілля. Одна з них, яку, імовірно, він власноруч зробив ще в дитинстві, складалася з двох частин — окремо для мами й тата. Разом вони утворювали серце. На кожній листівці він писав “Я люблю тебе”. Це вражає”.
Експозиція демонструє унікальні деталі, що підкреслюють зріст та статуру захисника.
“Його мама розповідала, що всі, хто бачить ці речі, дивуються їхнім розмірам. Взуття Максима — 48-го розміру, так само, як і військова форма. Через це нам довелося штучно збільшити манекен, щоб кітель сидів на ньому належним чином і виглядав гідно”, – розповіла Людмила Шевченко.
Життєвий шлях Максима Цимбала
Максим народився 10 травня 1999 року. Здобувши медичну освіту, він обрав шлях бойового медика, працюючи в навчальному центрі “Десна” та 501-му батальйоні.
Життя медика обірвалося 1 квітня 2022 року внаслідок штурму біля села Мирне. Лише через рік, у лютому 2023-го, героя поховали після підтвердження особи. За мужність медика нагороджено посмертно.
Рішучий вибір героя
Олена Цимбал згадує сина як надзвичайно активну особистість, що захоплювався парашутним спортом та дайвінгом. Попри материнські мрії про іншу спеціалізацію, він твердо обрав військову медицину.
“Максим постійно кудись поспішав, щось робив — удома його майже неможливо було застати. То займався дайвінгом, то бігав, то плавав. Він завжди був у русі. Я мріяла, щоб він став медиком. Жартома казала: “Будеш пластичним хірургом, щоб маму трохи підтримувати у формі”. Але на п’ятому курсі він вирішив стати бойовим медиком. Спочатку я його не підтримала, дуже важко відреагувала. Можливо, це була материнська інтуїція. Ми тоді навіть сильно посварилися. Сталося це у 2021 році. Максим пояснив своє рішення дуже просто: “Я хочу бути потрібним, я бачу себе там”. Поки він був у Кропивницькому, я ще намагалася його переконати змінити рішення. Але коли він поїхав служити до Бердянська, зрозуміла, що це остаточний вибір”.
Відвідувач музею Сергій Бакін поділився своїми роздумами після огляду виставки.
“Особисто я не знав героя Максима Цимбала, проте сьогодні мав змогу більше дізнатися про його життя, навчання, професійний шлях і подвиг. Дивлячись на його особисті речі, я відчував особливий смуток і водночас глибоку повагу. Вони нагадували, що перед нами був не лише військовий медик і Герой України, а насамперед людина зі своїми мріями, захопленнями, рідними та планами на майбутнє. У такі моменти ще гостріше усвідомлюєш, що війна забирає не лише життя, а й людські долі”.
Виставка триватиме місяць. Усі охочі можуть відвідати музей безкоштовно.
