Недосипання може тихо перебудовувати роботу мозку і штовхати нас до висококалорійної їжі. Нові дослідження показують: справа не в голоді, а в тому, як змінюється реакція на запахи та внутрішні сигнали.
Це не просто побутова звичка – хапатися за пончик після важкої ночі. Американські науковці з Медичної школи Файнберга виявили, що короткий сон здатен активувати в організмі ті ж механізми, що й канабіс. Мозок стає чутливішим до запахів, а їжа з більшою калорійністю здається значно привабливішою.
У дослідженні взяли участь 25 здорових дорослих. Добровольці спали то 8 годин, то лише 4. Уже наступного вечора після короткого сну в їхній крові фіксували підвищений рівень 2-олеоїлгліцерину – молекули, яка активує ендоканабіноїдні рецептори.
Голод однаковий. Вибір – різний.
Попри те, що рівень голоду майже не змінювався, поведінка за столом – так. Люди, які недоспали, систематично обирали продукти з більшою кількістю калорій на грам. Там, де був мафін, рука тяглася до солодкого пончика. І така тенденція відтворювалася стабільно.
Сканування мозку під час показу харчових запахів дало ще одну цікаву деталь. Грушоподібна кора – ділянка, що відповідає за обробку запахів, – реагувала у них значно активніше. Проте цього було замало, щоб пояснити зміну харчових вподобань.
Ключову відповідь знайшли, коли проаналізували зв’язок грушоподібної кори з острівцевою часткою – центром, що регулює апетит і вибір їжі. У людей з підвищеним рівнем 2-олеоїлгліцерину цей зв’язок слабшав. Менш інтенсивний інформаційний потік між цими ділянками, за словами науковців, і може пояснювати раптовий потяг до калорійних страв після короткої ночі.
Нейробіолог Крістіан Бенедикт назвав роботу “винятково перспективною”, але нагадав: у дослідженні важливим був не лише час сну, а й час пробудження. Група, що спала 4 години, вставала о 5 ранку – ще до світанку. А це могло вплинути на циркадні ритми.
Команда планує продовжити роботу – зокрема, простежити, як нюх змінюється протягом доби та як на нього впливають великі інтервали без їжі.
Дослідження про мінливість глюкози
2017 року інша група науковців, очолювана Ерiком Дейзою, провела пілотний експеримент формату n-of-1. У ньому була лише одна учасниця – здорова людина без діабету. Вона носила фітнес-трекер, датчик безперервного моніторингу глюкози та кілька разів на день заповнювала опитувальники щодо настрою та харчових бажань. Частину ночей її сон штучно скорочували до чотирьох годин, інші ночі вона спала щонайменше шість.
Традиційні показники рівня глюкози суттєво не підвищувались. Але детальніший аналіз виявив інше: після короткого сну рівень глюкози ставав значно більш мінливим. Він не залишався рівним, а стрибав протягом дня.
Паралельно змінювалася і харчова поведінка. Після ночей із чотиригодинним сном учасниця частіше відчувала потяг до їжі, особливо до калорійної. Дослідники дійшли висновку, що навіть одна ніч з різко скороченим сном може підвищити ймовірність появи таких “харчових бажань”.
Емоційний стан також змінювався. За шкалою PANAS позитивні емоції не падали, зате негативні посилювалися. Особливо тоді, коли перед цим негативний фон був низьким.
“Результати не можна переносити на всіх, але вони демонструють важливий тренд”, – зазначили автори.
Самі науковці підкреслюють: це пілотне дослідження з дуже малою вибіркою. Та навіть у такому форматі воно чітко вказує на зв’язок між нестачею сну, підвищеною харчовою тягою та нестабільністю глюкози.
Обидва дослідження ведуть до одного висновку: організм дуже чутливий до якості сну. І навіть одна коротка ніч може вплинути на апетит, настрій та внутрішні біохімічні процеси.
