Більшість із нас потребує восьми годин сну, щоб прокидатися бадьорим. Але є невелика група людей, яким вистачає всього 4–6 годин. І вони не страждають від втоми. Що стоїть за цим феноменом — розповідають біологи.
Природні короткосплячі: рідкість серед людей
Цих людей називають природними короткосплячими (Familial Natural Short Sleepers, FNSS). За останні два десятиліття вчені встановили: здатність обходитися без повноцінного сну пов’язана з особливими генами.
У 2009 році Science опублікував перше підтвердження: мутація гена DEC2 зменшує потребу у сні. Жінка та її донька з цією мутацією стабільно спали менше за норму. Експерименти на мишах і мухах показали: тварини також спали менше та краще переносили недосипання.
Гени, що змінюють правила гри
Згодом відкрили ще кілька ключових варіантів:
- ADRB1 (2019, Neuron) — мутація, виявлена у трьох поколіннях однієї родини, пов’язана з активнішим неспанням;
- NPSR1 (2020, Science Translational Medicine) — зміна рецептора нейропептиду S, що підтримує бадьорість.
Кожен ген працює по-своєму, але результат однаковий — людина природно потребує менше сну. Біологи виділяють кілька механізмів FNSS:
- ослаблення сигналу «час спати» (DEC2);
- посилення сигналу «залишайся бадьорим» (NPSR1);
- зміна активації неспання (ADRB1).
Простіше кажучи, мозок отримує слабший «гальмівний» сигнал і сильніший стимул «не спати». Тому короткий сон не шкодить.
Безпечний недосип
Дослідження підтвердили: носії цих мутацій не страждають від хронічного недосипання. Їхні когнітивні й метаболічні показники залишаються нормальними. У тварин короткий сон навіть уповільнював нейродегенерацію.
Однак вчені застерігають: такі мутації надзвичайно рідкісні. Більшість людей, які сплять мало, не є природними короткосплячими. Зазвичай їхнє недосипання спричинене стресом, роботою або нездоровим режимом — і може завдати серйозної шкоди здоров’ю.
